МСА 500 "Аудиторських доказів" регламентує кількість і якість аудиторських доказів, які потрібні при аудиті бухгалтерської (фінансовою) звітності, а також аудиторські процедури, потрібні для отримання цих доказів.
Аудитор при аудировании економічного суб'єкта зобов'язаний отримати достатні і доречні аудиторські докази для формування необхідних для висловлювання його думки і обгрунтованих виводів.
Під аудиторськими доказами розуміється інформація, отримана аудитором в ході формулювання виводів, на яких грунтується його думка. До них відносяться:
■ первинні документи;
■ бухгалтерські записи, що безпосередньо впливають на формування бухгалтерської (фінансовою) звітності;
■ підтверджувальна інформація з інших джерел.
Аудиторські докази отримують в результаті проведення комплексу тестів контролю і процедур аудиторської перевірки по суті.
Тести засобів контролю проводяться з метою отримання аудиторських доказів з питань організації і ефективності функціонування систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю економічного суб'єкта.
Процедури перевірки по суті є тестами, що проводяться для отримання аудиторських доказів в цілях виявлення істотних спотворень в бухгалтерській (фінансовою) звітності.
Процедури перевірки по суті бувають двох видів:
■ детальні тести операцій і сальдо рахунків;
■ аналітичні процедури.
На судження аудитора про достатність і доцільність аудиторських доказів чинить вплив ряд чинників, до яких відносяться, :
■ оцінка аудитором характеру і величини невід'ємного ризику на рівні бухгалтерської (фінансовою) звітності;
■ оцінка характеру і величини невід'ємного ризику на рівні сальдо рахунків і класів операцій;
■ оцінка ризику системи контролю, а також характер систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;
■ істотність статей, що перевіряються;
■ досвід і знання, придбані при попередніх перевірках;
■ результативні показники, отримані в ході аудиторських процедур;
■ джерело і достовірність отриманої інформації.
Слід зазначити, що під достатністю в стандарті розуміється кількісна міра аудиторських доказів, а піп. доцільністю - якісна.
Основними напрямами збору доказів при вивченні аудитором систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю економічного суб'єкта є:
■ організація цих систем, тобто міра їх розробки для запобігання або виявлення і виправлення істотних спотворень;
■ функціонування цих систем, тобто їх дійсне існування і ефективне функціонування впродовж певного періоду.
Слід мати на увазі, що аудиторські докази збираються по кожній передумові, що виступає основою підготовки бухгалтерської (фінансовою) звітності. Зазвичай ці передумови керівництва економічного суб'єкта носять як явний, так і завуальований характер. Такі передумови підрозділяють на наступні категорії:
■ існування, тобто будь-який об'єкт обліку існує на певну дату;
■ права і зобов'язання, тобто актив і зобов'язання відносяться до цього економічного суб'єкта за станом на певну дату;
■ виникнення, тобто за звітний період була здійснена операція або сталася подія, що відноситься до суб'єкта;
■ повнота - відсутні невраховані операції, об'єкти і нерозкриті статті;
■ вартісна оцінка - актив і зобов'язання відбиваються за балансовою вартістю;
■ точний вимір, тобто операція або подія фінансово-господарської діяльності враховується по певній сумі, а дохід і витрата відносяться до певного періоду;
■ представлення і розкриття - стаття розкривається, класифікується і характеризується відповідно до застосовних основ бухгалтерської (фінансовою) звітності.
Надійність аудиторських доказів залежить від джерела (внутрішнього або зовнішнього), а також характеру (візуального, усного або документально оформленого).
При оцінці надійності аудиторських доказів необхідно наслідувати наступні засадничі правила:
■ аудиторські докази із зовнішніх джерел надійніші, ніж отримані з внутрішніх джерел;
■ аудиторські докази, отримані з внутрішніх джерел, надійніші, якщо системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю ефективні;
■ аудиторські докази, зібрані самим аудитором, надійніше за докази, отримані від суб'єкта;
■ письмові докази надійніші за усні.
Аудиторські докази, що отримані з різних джерел і підтверджують той або інший факт, є найбільш надійними. При неможливості отримання достатніх і доречних доказів аудитор зобов'язаний висловити умовно-позитивну думку або взагалі відмовитися від його вираження.
Для здійснення збору достатніх і доречних аудиторських доказів аудиторові необхідно виконати ряд процедур, до яких відносяться, :
■ інспекція - перевірка записів, документів або матеріальних запасів;
■ спостереження - вивчення процесу або процедур, що виконуються іншими особами;
■ запит і підтвердження - пошук і отримання інформації у обізнаних осіб в межах або за межами суб'єкта;
■ підрахунок - перевірка арифметичної точності;
■ аналітичні процедури - аналіз значущих показників і тенденцій, включаючи різного роду коливання показників.