Аудит фінансової звітності - це процес, в ході якого аудитору надається можливість висловити думку відносно того, підготовлена чи відповідає фінансова звітність, по всіх чи істотно аспектів, відповідно чи до встановлених основами фінансової звітності. Звітність повинна відповідати:
• Міжнародним стандартам фінансової звітності;
• національними стандартами фінансової звітності;
• іншим нормативним актам, зазначеним у звітності.
В ході перевірки аудитор збирає достатні й доречні докази, необхідні для формулювання висновків, які є основою для вираження його думки.
Аудитор повинен забезпечити високий рівень впевненості в тому, що інформація не містить суттєвих викривлень. Згідно глосарій, впевненість - це висловлюють упевненість аудитора щодо достовірності твердження, підготовленого однією стороною (як правило, перевіряється суб'єктом) і призначеного для використання іншою стороною (зацікавленими користувачами). Абсолютна впевненість недосяжна через властивих методикою проведення аудиту обмежень та недосконалість систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю клієнта.
Для досягнення мети аудиту у відповідності до вимог МСА, професійних організацій, нормативних актів та умов домовленості визначається обсяг аудиту, тобто . аудиторські процедури, які вважаються необхідними за певних обставин. Обов'язок аудитора - забезпечити достатній рівень впевненості в тому, що звітність не містить суттєвих викривлень. На можливість їх виявлення можуть впливати обмеження, що виникають внаслідок:
• використання тестування, неможливість проведення суцільної перевірки, залежно судження аудитора від характеру, строків, обсягу аудиторських процедур (перевірка проводиться вибірково, достовірність доказів визначається за результатами тестів і особистою думкою аудитора) ;
• недосконалість систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю суб'єкта;
• особливих обставин, в тому числі наявності пов'язаних сторін (операції з пов'язаними сторонами можуть бути спрямовані на спотворення дійсного стану справ).
Таблиця 8.2 Коротка характеристика міжнародних стандартів аудиту (МСА)
При здійсненні професійної діяльності аудитор повинен керуватися загальними етичними принципами, викладеними в Кодексі етики професійних бухгалтерів, прийнятому МФБ. Цих принципів сім:
1. Незалежність (аудитор повинен бути вільний від будь-якої зацікавленості в справах клієнта, яка може бути визнана несумісною з принципами чесності, об'єктивності і незалежності).
2. Чесність (в Кодексі професійної етики цей принцип згадується разом з порядністю і має на увазі справедливе ведення справ, відвертість і правдивість).
3. Об'єктивність ( зобов'язання бути справедливим, інтелектуально чесним, не мати конфліктів інтересів, уникати впливу інших осіб, що заважають неупередженості аудитора).
4. Професійна компетентність та належна сумлінність (аудитор повинен надавати послуги з належною ретельністю, компетентністю та старанністю, підтримувати професійні знання та навички на необхідному рівні, не повинен вводити в оману клієнта щодо досвіду або експертних знань, якими він у дійсності не володіє).
5. Конфіденційність (зобов'язання аудиторів забезпечувати конфіденційність інформації, отриманої в ході надання професійних послуг).
6. Професійна поведінка (аудитор повинен піклуватися про підтримку доброї репутації професії).
7. Слідування технічним стандартам (надання професійних послуг відповідно з вживаними стандартами, наприклад МСА, внутрішніх стандартів професійних аудиторських об'єднань та іншими нормативними документами).
Окрім дотримання цих принципів аудитор повинен планувати і проводити аудит з певною часткою професійного скептицизму, тобто не розглядати отриману від керівництва інформацію як обов'язково достовірну.