З 2009 р. в Росії почала діяти "Програма державного співфінансування пенсії». Основна суть її полягає в наступному: кожен, хто готовий сам собі збирати на старість, вносить на свій пенсійний рахунок не менше 2000 рублів на рік. Держава зі свого боку вносить стільки ж, але не більше 12 тисяч. Програма розрахована на 10 років, до кінця 2018 року. Після закінчення цього терміну ви можете користуватися накопиченими коштами. Передбачається, що кошти не будуть лежати без діла: Пенсійні накопичення будуть інвестуватися в державні цінні папери та приносити додатковий дохід майбутнім пенсіонерам.
Плюси даної системи очевидні: це можливість контролювати надходження коштів і знати, яка сума буде чекати на вас в старості. Вирощування квітів, сидіння біля телевізора, навіть просування сайтів - всім цим ви зможете займатися, маючи гарантований мінімум накопичених коштів. У той же час фахівці відзначають і мінуси. Грошима можна буде користуватися лише через 10 років, а які в цей час будуть ціни, невідомо. Та й довіряти державі у нас не звикли: як воно розпорядиться цими фінансовими ресурсами?
У той же час платити пенсії «по-старому» з кожним роком стає все важче: кількість пенсіонерів збільшується і загрожує перевищити кількість працюючих. Схожі проблеми зазнають і інші країни. Наприклад, у Чилі накопичувальна пенсійна система введена ще в 1981 р. Тут відповідальність за формування пенсії переноситься на самого працівника: на індивідуальний рахунок він щомісяця перераховує 10% своєї зарплати. Ці кошти капіталізуються управляючою компанією, яку обирає сам громадянин. Але результати реформи поки скромні: це, швидше, матрацик, який держава підкладає під малозабезпечених громадян. Величина середньої пенсії в Чилі при середньому доході в 590 доларів становить 280 доларів. А 370 тис. літніх пенсіонерів взагалі отримують лише допомоги по старості - 70-80 доларів на місяць. Накопичувальну пенсійну систему планують ввести і в США: до 2018 р. кількість пенсіонерів досягне тут критичної позначки.
Яким же стане пенсійне забезпечення в найближчому майбутньому? Відповідь на це питання, дати, на жаль, важко. Ясно одне - сподіватися потрібно на власні сили, не чекаючи «подарунків» з боку держави.


